Віктор Земляний: «Віруюча людина не піде захоплювати храм, кому б він не належав»

На території України Православна Церква неодноразово переживала складні часи та зазнавала гонінь. У пам’яті багатьох українців ще живий період, коли у радянський час проводилася політика цілеспрямованого знищення Церкви. Криваві наслідки минулого залишили непоправний слід у серцях віруючих християн. Здавалося б, що з отриманням незалежності та вільного права на віросповідання розпочнеться розквіт православ’я. Однак, вже кілька років поспіль ознаменуються гіркою тенденцією «рейдерського» захоплення храмів Української Православної Церкви представниками так званого «Київського патріархату».

Про те, яка наразі ситуація із захопленнями храмів канонічної Церкви і що можна зробити, аби не допустити великого міжконфесійного конфлікту в Україні розповів керівник відділу по забезпеченню безпеки релігійних громад УПЦ Рівненської області, протоієрей Віктор Земляний.  

Отче Вікторе, Ви чудово знаєте ситуацію щодо порушення прав віруючих на Західній Україні. Яка наразі ситуація із захопленнями храмів Української Православної Церкви?

- Нині є поодинокі випадки захоплень у Тернопільській області. Також є спроби розпалювання ворожнечі на Рівненщині, Івано-Франківщині та у Волинській області.

Маю велику радість у серці, що віруючі люди об’єднуються довкола  проблем із захопленнями храмів. Сьогодні люди починають розбиратися у цих процесах та викривають великий обман. Є навіть такі випадки, коли люди, що чинили беззаконня, стояли на боці «Київського патріархату», після невеликого часу задумалися над своїми вчинками і розкаюються.

Дуже гарний приклад – це село Білогородка, Дубенського району на Рівненщині. Нагадаю, що у цьому населеному пункті представники «Київського патріархату» захопили храм на честь святого апостола і євангелиста Луки. Однак, наша громада згуртувалася і за підтримки добрих людей збудувала свій храм.

Під час будівництва суттєву допомогу надали 42 сусідніх церковних приходи. Парафіяни по черзі приїжджали для того, щоб допомогти збудувати храм. Ми найняли лише двох майстрів, всю іншу роботу зробили при допомозі прихожан навколишніх приходів. Жінки навіть привозили з собою харчі, щоб готувати їсти і не навантажувати представників місцевої громади. Зрозуміло, що представники Білогородківської православної громади також пригощали своїх будівничих та спонсорів праці. Представники сусідніх приходів по два-три рази приїздили допомогти.

Завдяки цьому у селі збудовано мальовничий, прекрасний кам’яний храм. Всі ми згуртувалися і отримали гарний результат.

Ми зверталися по допомогу з будівельними матеріалами і люди також неабияк нам допомагали. У підприємців із міста Здолбунів попросили зробити знижку на цемент. Вони його загалом надали безкоштовно.

Також просили у людей допомогти із цеглою. Незважаючи на те, що власник цегельного заводу Євген Євгенович є греко-католиком по віросповіданню, він відгукнувся на наше прохання і надав частину цегли безкоштовно, а іншу частину –за півціни. Крім того, один із місцевих жителів власними силами безкоштовно вивозив цю цеглу.

Спонсорська допомога є дуже важливою. Громада починає розуміти, що вона не сама, про їхні проблеми знають, їм допомагають християни з усього Всесвіту. Це дуже радує представників парафії і надихає. Люди ще з більшим напором починають працювати, з більшою впевненістю ідуть до своєї мети.

Ми вже збудували храм у Білогородці. На черзі – село Дмитрівка, Гощанського району. Один чоловік пожертвував приміщення. Будемо розпочинати будувати храм.

Що нам дає будівництво храмів? В селі Білогородка представники «Київського патріархату» захопили храм, але люди до них зараз майже не ходять. Тому що ці, так звані, «ура-патріоти» не є церковними людьми. Загалом люди, котрі приходять захоплювати храми є далекими від Бога. Адже віруюча людина, яку б релігію не сповідувала, ніколи не буде посягати на чужий храм.

У нас в Острозі є старе, закинуте приміщення синагоги. На цьому іудейському храмі росла береза. Я телефонував у міську раду та просив зрізати її. Просив про це і членів іудейської громади. Врешті ми самостійно взяли драбину і зрізали кілька кущів. Їм стало соромно і згодом вони самостійно позрізали дерева. Наразі іудеї займаються реставрацією цієї синагоги.

Віруюча людина не піде захоплювати ніякий храм, кому б він не належав – мусульманам, іудеям, представникам будь-якої іншої релігії. Людина, яка вірить в Бога, навпаки, - будує і шукає можливість молитися. Не можна захоплювати чуже і казати, що це є правда. Там, де є зло і груба сила, –не може бути правди. Ми змушені захищатися від свавілля.

По телевізору показали, що в Білогородці більшість представників «Київського патріархату», натомість – нині вони фактично не мають за що утримувати храм, адже кількість прихожан досить незначна.

- Захоплення храму є болючим процесом для мешканців сіл, протиставляє членів однієї родини, друзів. Як живуть люди після пережитого міжконфесійного конфлікту?

- Живуть по-різному. Християни намагаютьс прощати. А люди, в яких у душі зло і вони чинять беззаконня, роблять це, допоки їх не зупиняє Господь.

Люди насправді дуже болісно переживають такі конфлікти. Тому що «Київський патріархат» обманює і каже, що у нас одна віра, вони також православні. Але це не правда. «Київський патріархат» - це не православна церква, вони з канонічним православ’ям взагалі не мають нічого спільного.

- Чи ще є багато населених пунктів, у яких в майбутньому можливі нові захоплення?

- Так. У Рівненській області було 14 захоплень в період з 2014 по 2016 роки. Пік «рейдерства» припав на 2014 рік. Нині таких випадків не має – іде боротьба у селах, де не вийшло захопити церкву. «Київський патріархат» надалі провокує і чинить спроби розпалити конфлікт, підбурюючи частину людей до протистояння.

Чи у всіх захопленнях брали участь воєнізовані угрупування?

- Майже завжди. У нас, на Рівненщині, це загалом було дуже жорстко. Приїздила група людей в масках, брала повністю периметр і оточувала храм. Вони били людей, які чинили будь-який спротив, різали замки і заходили до церкви. Це все відбувається за підтримки влади і силових структур. Гадаю, що ніякий «Правий сектор» без дозволу голови облдержадміністрації, СБУ чи поліції не пішов би на такі дії. Думаю, що вони розуміють, що без прикриття, відповідали б перед законом.

- Що, на Вашу думку, необхідно робити, щоб не допустити захоплення храму?

- В першу чергу, священник не повинен забувати, що він священник. Звісно ж, бувають випадки, коли Господь посилає випробовування і на приходи, де є добрий пастор. Але священнослужитель повинен бути ближче до людей, намагатися роз’яснити те, що відбувається довкола церкви, що таке розкол. Зробити усе, щоб люди розуміли ці процеси. Тобто, паства повинна бути воцерковлена. Також необхідно намагатися робити різноманітні паломницькі поїздки. Молитва і духовний труд пастора над паствою дає дуже великий ефект.

Що можуть зробити люди для того, аби припинити міжконфесійний конфлікт?

- Дуже велике прохання, щоб люди не були байдужими до закликів про допомогу. Як можна зупинити зло? От захопили храм, а ми новий збудували. Захоплять ще один, а далі що?! Захоплять третій, четвертий і так далі, а ми – далі будемо будувати. Їхні храми будуть пусті, а у наших буде молитися багато людей.

Віра – це голос Божий. Людина може будь-що отримати від Бога, коли має щиру віру і на це є воля Божа. Якщо є воля Божа, а в людини не має віри, то навіть Бог ні в чому допомогти не зможе. Тому люди повинні знати, що, допомагаючи у цій добрій справі, вони допомагають самому Христу.

Це стосується не лише будівництва храму. Буває так, що людина може прогуляти 500 грн і їй не шкода цих грошей, а допомогти жебраку чи хворій людині – шкода. Це неправильно. Який ти тоді християнин?!

Кожному з нас треба дати собі відповідь на те, що таке християнство. Людина, яка читала Єванглію, здатна жертвувати і допомагати ближньому. Адже можна прийняти Хрещення, а християнином взагалі не бути. Лише людина, до якої до серця доторкнулося Святе письмо, може дійсно сказати, що вона християнин. Тому що вона робить так, як робив Господь.

Господь допомагав усім. За ним ходили тисячі, а обрав він лише 70 учнів. Далі проповідь розносилася з уст цих 70 учнів, 12 апостолів. Це не означає, що Господь не міг одразу воцерковити тисячі, але Він обирав людей по серцях, які мали віру.

Ми повинні зрозуміти, що кожен прожитий день наближає нас до відповіді за всі наші справи. Якщо ми кожного дня не зробимо хоча б одне добре діло, то за злі діла, які ми робимо постійно, ми неминуче понесемо відповідь перед Творцем.

Людина має унікальну можливість допомагати ближнім. Я не кажу лише про будівництво храму, вона повинна, в першу чергу, допомогти ближньому. Допоможи ворогу, сироті, вдові, злидарю – оце і є Христос. Якщо ти хочеш знайти Христа, то йди туди, де люди потребують допомоги, там ти знайдеш Бога.


Больше публикаций

Благотворительность
БФ «Фавор» запускает новый проект (відео)

БФ «Фавор» запускает новый проект, который направлен на помощь общине УПЦ в селе Ходосы.