Православний храм – це зовсім дивне, позаземне місце, яке, будучи створено людськими руками з земного матеріалу, тим не менш, є частиною світу іншого, вищого. Небо на землі – так називають храм люди, які відчули в його стінах невимовної благодать, пережили досвід Зустрічі з Тим, Кого душа і серце відчувають Джерелом життя, миру і радості. Бентежне серце знаходить спокій, отримує втіху і відповіді на всі свої проблеми і питання. У храмі має місце постійне почуття Дому, так дивно точно назване Небесним батьківщиною.
Як же так виходить, що саме храм стає місцем, де мешкає Сам Бог? Чим він краще, або «особливо» будь-якого іншого «приміщення»?
Відповідь полягає в тому, що храм завжди зводиться з певною метою і думкою – в дар Богу, в житло Пресвятої Трійці. Наступний чин освячення – це благання прийняти цей дар, «поставити сьогодні це місце» частиною Небесного Царства. У цій молитві, це служіння проявляється велике покликання і гідність людини – бути «царським священством, народом святим» (1 Петр. 2, 9), перетворювати і освячувати все творіння.
На Божественній літургії, по слову протопресвітера Олександра Шмемана, приносячи Богу і Творцю наші смиренні дари – хліб і вино, – ми приносимо Йому весь створений світ, небо і землю, щоб Господь прийняв їх, освятив і дарував нам вже освяченими, перетвореними і пронизаним Його присутністю, як заставу і передчуття Небесного Царства.
Досвід життя у Христі підтверджує, відкриває нам, що весь світ – це храм і людина покликана бути в ньому священиком. Кожен християнин, кожен послідовник Христа «служить» Богу своєю молитвою, своїми добрими справами, і, нарешті, всім своїм життям.
Ось яке важливе місце займає храм в житті людини, християнина – і ворог нашого спасіння прекрасно це розуміє, тому не перестає усіма силами повставати і на християн, і на їх храми.
Сьогодні в Україні ми спостерігаємо це на власні очі – в період з 2013 по 2016 роки, у Української Православної Церкви були фактично відібрані понад 40 храмів. Головною причиною захоплень можна назвати політику брехні і наклепу на УПЦ – через це, практично у всіх місцях, де громади залишилися без храмів, тривають конфлікти. Сьогодні ситуація дуже напружена – якщо не спробувати примирити конфліктуючі сторони, то ворожнеча може перерости в релігійне протистояння.
Що ж робити, як вчинити, який вихід можна знайти в подібній ситуації?
Благодійний Фонд «Фавор», заснований в 2014 році, взяв на себе ініціативу по примиренню конфліктуючих сторін – місія фонду під назвою «Крапля світу» стала загальноцерковної миротворчої програмою, що включає в себе благодійний напрямок «40 храмів», в рамках якого початок реалізовуватися проектування і будівництво нових будинкових храмів для вигнаних громад. Саме така практика показала максимальну ефективність у справі примирення ворогуючих сторін – співвітчизників, односельців. Слова апостола Павла: «Якщо можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18) стали девізом і фонду, і благодійної місії.
Священний Синод Української Православної Церкви і Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій схвалили і благословили «Краплю Миру» і «40 храмів» в рятівному справі творення храмів і примирення ворогуючих.
З тих пір були успішно реалізовані кілька проектів в кількох областях Західної України – селах Катеринівці, Грибовиця, Котюжини і Ходос, де гнані громади отримали храми і можливість здійснювати богослужіння, а селищні громади – світ серед односельчан.
с.Кути: велика справа в маленькому селі
Храм-палатка в с.Кути
Сьогодні благодійний фонд «Фавор» в рамках програми «40 храмів» займається дуже важливим проектом – будівництвом домового храму в с. Кути Тернопільській області, громада якого ось уже 3 роки, після вигнання їх з рідного храму, і взимку, і влітку збирається для здійснення богослужінь у військовому наметі.
Завдяки пожертвам добрих людей, небайдужих православних християн, з квітня 2018 роки вже залитий фундамент, збудовані стіни і закуплені матеріали для покрівлі. Але необхідну суму для закінчення будівництва, – придбання і установки вікон і дверей, внутрішньої і зовнішньої обробки, придбання церковного начиння, благоустрою території, – все ще необхідно зібрати. Громада як і раніше молиться в наметі і з надією чекає від своїх братів і сестер по вірі простягнутої руки допомоги. Зауважимо, що вони не сидять склавши руки, а беруть посильну активну участь в будівництві і придбанні будматеріалів.
Зараз літо – сама «гаряча» будівельна пора, в яку можна встигнути зробити дуже багато! І якщо ми дуже сильно постараємося і зберемо необхідну суму, то, з Божою допомогою, свято Різдва Христового багатостраждальна громада с. Кути зможе зустріти в своєму новому храмі!
Ми закликаємо всіх вірних нашої Церкви взяти участь у благій справі будівництва храму для гнаних братів і сестер! Адже будівництво храму – це зведення стін навколо Божественної Літургії, на якій ім’я кожного жертводавця буде згадуване до кінця віку.
Підтримати будівництво храму в с. Кути можна тут: http://www.www.bf-favor.org/projects/artilce/kytu_domovoi_hram
